Музичний щоденник маленької дівчинки Поліни.

📖 Мій музичний щоденник

Пише Поліна, 5 років і 3 місяці!

Понеділок

Сьогодні ми співали пісню про півника. Я дуже голосно співала, бо знаю її вже добре! А ще я сиділа біля Аріни , і ми трималися за руки, коли плескали в долоньки.

Наша музична керівниця Ірина( ми її називаєм  тьотя Музика) казала, що ми співали “з душею”. Я не знаю, де вона, та душа, але співати з нею — це весело 😊

Вівторок

Було весело! Ми грали на бубнах. У мене був синій. Я дуже старалась бити в ритм, як казала тьотя Музика— “раз, два, три, чотири!”

А ще ми слухали музику без слів. Там були струни, і мені здавалося, що я лечу, як пташка. Я заплющила очі й бачила хмаринку, що сміється.

Я люблю музику без слів. Вона як сон.

Середа

Сьогодні я трохи соромилася співати, бо в мене нежить, і голос як у жабки. Але тьотя Музика сказала: “Співай ніжно — як котик мурчить”.

І я співала тихо-тихо. А потім ми всі кружляли по колу під музику. Мені здалося, що ми — маленькі музичні феї. Навіть хлопці.

Четвер

Сьогодні я грала на ксилофоні! Там такі кольорові палички, і кожна — інша музика. Я зробила свою пісню, і тьотя Музика сказала: “Це твоя музика. Ти – композитор!”

Я не знала, що я вже така велика 😍

Потім ми співали веснянку. Я уявила, що я квітка.

Пʼятниця

Сьогодні ми танцювали! Було як у мультику — музика весела, усі сміються, а ноги самі стрибають. Ми ще грали гру “Знайди звук” — тьотя Музика ховала дзвіночок, а ми слухали, де він.

У мене вийшло першої !

Я сказала татові: “Я маю музичні вушка!”. Він посміхнувся й сказав, що пишається.

💖 Висновок мій

Музика — це як казка, тільки для вушок. Я її дуже люблю.

І я знаю, що музика живе в мені. Просто треба її слухати і чути.